Кафедра теоретичної кібернетики

Глушков
Віктор Михайлович

засновник кафедри теоретичної кібернетики, її завідувач (1966–1982),
академік АН УРСР, АН СРСР,
доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державних премії
УРСР і СРСР

Народився 24 серпня 1923 році в Ростові-на-Дону, Росія. У 1944–1947 рр.  навчався в Новочеркаському політехнічному інституті, з 1948 р. – у Ростовському університеті. Здавши екстерном екзамени за фізико-математичний ф-т, був направлений на роботу в Уральський лісотехнічний університет  (м. Єкатеринбург).

У 1951 р. захистив кандидатську дисертацію “Локально-нільпотентні групи без кручення з умовою обриву деяких ланцюгів підгруп”. В 1955 році після закінчення докторантури при Московському державному університеті ім. М.

В.  Ломоносова захистив докторську дисертацію на тему “Топологічні локально-нільпотентні групи”. Його вчителями були такі відомі вчені як С.М. Черніков та О.Г. Курош.

З 1956 р. вся наукова й педагогічна діяльність нерозривно пов’язана з Києвом. Того року його було призначено завідувачем лабораторії обчислювальної техніки й математики, а з 1957 р. – директором Обчислювального центру АН УРСР, який виріс з цієї лабораторії.  У 1962 році на базі Обчислювального центру був створений Інститут кібернетики АН УРСР, директором якого став В.М.Глушков.

        З 1957 р. В.М.Глушков – професор Київського університету. В 1958 році його обирають членом-кореспондентом, а в 1961 р. – академіком АН УРСР. З 1962 р. В.М. Глушков – віце-президент АН УРСР. У 1964 році його обирають дійсним членом Академії наук СРСР. Герой Соціалістичної Праці (1969), лауреат Ленінської премії (1964), Державних премій СРСР (1968, 1977), Державної премії України (1970), премій імені М.М.Крилова (1967) та С.О.Лебедєва (1979). Заслужений  діяч науки і техніки (1978).

       З 1957 р. В.М.Глушков – професор Київського університету, один з ініціаторів створення ф-ту кібернетики Київського університету. З 1966 р. до дня своєї смерті В.М.Глушков очолював кафедру теоретичної кібернетики за сумісництвом.  Розробив і читав нормативний курс “Сучасні проблеми кібернетики”.

         Підготував понад 200 кандидатів та  понад 50 докторів наук. Опублікував понад 1000 робіт, у тому числі 30 монографій. Автор 23 винаходів і відкриттів.

Помер Віктор Михайлович 30 січня 1982 р. Похований на Байковому кладовищі. В день кібернетика 5 травня 2004 р. на корпусі ф-ту кібернетики  урочисто була встановлена пам’ятна дошка В.М. Глушкову як засновнику ф-ту кібернетики.

Основні праці: Синтез цифровых автоматов. – М.: Физматгиз, 1962. - 476 с.; Введение в кибернетику. – К.: Изд-во АН УССР, 1964. - 324 с.; Основы безбумажной информатики. – М.: Наука, 1982. - 552 с.

Кириченко
Микола Федорович

завідувач кафедри ТК (1982–1986),
доктор фізико-математичних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту кібернетики НАН України

Народився 15 червня 1940 р. в м. Ічні Чернігівської обл. В 1957 р. закінчив Ічнянську СШ і того ж року поступив в Київський держуніверситет ім. Т.Г. Шевченка на механіко-математичний ф-т. Закінчив навчання в 1962 р.  за фахом “механіка”.

З 1962 р. працював в Інституті гідромеханіки АН УРСР, тоді ж поступив в аспірантуру і в 1966 р. під керівництвом професора Голубенцева О.М. захистив кандидатську дисертацію на тему “Оцінки стійкості руху систем з випадковими параметрами”, одержав ступінь кандидата фізико-математичних наук. З 1965 по 1970 р. працював старшим науковим співро-бітником Інституту гідромеханіки АН УРСР. В 1969 р. отримав звання старшого наукового співробітника.

В 1970 р. перейшов працювати старшим викладачем в Київський університет на кафедру моделювання складних систем ф-ту кібернетики. З 1971 р. – доцент цієї кафедри.

В 1973 р. захистив докторську дисертацію на тему “Дослідження задач стійкості і стабілізації руху при обмежених збуреннях”. В 1976 р. отримав звання професора.

З 1982 до 1986 р. – завідувач кафедри теоретичної кібернетики ф-ту кібернетики. В 1986 р. був запрошений в Чернівецький університет ім. Ю. Федьковича, де протягом 5 років працював як завідувач кафедри математичних проблем управління і кібернетики.

В 1992 р. повернувся до Києва і з того часу працює провідним науковим співробітником відділу інтелектуальних систем  управління і обробки інформації  Інституту кібернетики  НАН України. В 1994 р. отримав звання соросівського професора.

Підготував 5 докторів наук  і  30 кандидатів наук.

Наукові інтереси зосереджені в галузі теорії керування динамічними системами, теорії синтезу систем, цифрової обробки інформації, розпізнавання образів, комп’ютерної графіки, математичного моделювання робото-технічних систем.  

 Нагороджений медалями “В пам’ять 1500 річчя Києва” (1982 р.), “За трудову доблесть” (1984 р.) та орденом “Відмінник освіти України”.

Автор понад 110 наукових праць, з яких 4 монографії,  11  навчальних посібників.

Основні праці: Некоторые задачи устойчивости и управляемости движения. – К.: Київський університет, 1972. – 212 с.; Основы теории управления. – К.: Вища школа, 1975. – 327 с. (співавтор Бублик Б.Н.); Введение в теорию стабилизации движения. – К.: Вища школа, 1978. – 184 с.; Структурно-параметрическая оптимизация устойчивости динамики пучков. –К.: Наукова думка, 1985. – 304 с. (співавтори – Бублик Б.Н., Гаращенко Ф.Г.);  Оптимізація маніпуляційних роботів. – К.: Либідь, 1990. – 144 с. (співавтори – Крак Ю.В., Сорока Р.О.).

Михалевич
Володимир Сергійович

завідувач кафедри ТК  (1987–1991)
академік АН УРСР, АН СРСР,
доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державних премії
УРСР і СРСР

Народився 10 березня 1930 р. в м. Чернігові. В 1947 р. закінчив Чернігівську СШ № 8  з срібною медаллю. В 1952 р. закінчив механіко-математичний ф-т Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка за фахом “математика”. У 1952–1955 рр. навчався в аспірантурі КДУ і МДУ, спеціалізувався по проблемах математичної статистики і теорії оптимальних рішень. Його учителем був видатний математик академік О. М. Колмогоров. Під його керівництвом В.С. Михалевич виконав перші серйозні  наукові дослідження, які позначилися далі на всій його науковій діяльності.

У 1956 р.  захистив  кандидатську дисертацію “Застосування байесовських процедур послідовного прийняття рішень в задачах статистичного контролю”, в 1967 р. – докторську дисертацію “Застосування методів послідовного аналізу для оптимізації складних систем”.

В 1956-1994 рр. – старший викладач, доцент, професор  Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.

В 1983–1994 рр. – завідувач кафедри  теоретичної кібернетики та методів оптимального керування МФТІ.

 У 1973 р. обраний академіком АН УРСР.

Після смерті В.М.Глушкова з 1982 по 1994 роки очолював Інститут кібернетики АН УРСР, був також академіком-секретарем Відділення інформатики, обчислювальної техніки і автоматизації, членом Президії НАН України.

У 1984 р. обраний академіком АН СРСР.

Голова комісії системного аналізу АН СРСР (1987) та при Президії НАН України з 1992 р.

У 1987–1991 рр. – завідувач кафедри теоретичної кібернетики за сумісництвом. Протягом усієї своєї діяльності приділяв значну увагу підготовці кваліфікованих наукових кадрів, створив авторитетну наукову школу в області оптимізації і системного аналізу. Зробив значний внесок в теорію оптимальних рішень і розробку математичного апарату економічної кібернетики. Розвинув метод послідовного аналізу варіантів та концепцію інформатизації суспільства. Створив авторитетну наукову школу в області оптимізації і системного аналізу.

Підготував  48 кандидатів і докторів наук.

Лауреат Державної премії СРСР (1981), Державних премій України (1973, 1993), премій імені М. М. Крилова (1971) та В. М. Глушкова (1984). Заслужений діяч науки і техніки України (1990).

Нагороджений Орденами Жовтневої Революції (1980), Трудового Червоного прапору (1976), Кирила та Мефодія (НРБ) (1985), медалями «За доблестный труд» (1970), «В пам’ять 1500-ліття Києва» (1982), «За строительство БАМ» (1986).

Автор і  співавтор понад 250 наукових праць, в тому числі 11 монографій. Основні праці: Методы невыпуклой оптимизации. – М.: Наука, 1987. – 279 с. (у співавторстві з Гупалом А.М., Норкіним В.І.); Методы последовательной оптимизации. – М.: Наука, 1983. – 207 с. (у співавторстві з Куксою А.І.); Оптимизационные задачи производственно-транспортного планирования. – М.:  Наука, 1986 . – 264 с. (у співавторстві з Трубіним В.О., Шором Н.З.).

Помер 16 грудня 1994 р. В пам’яті всіх, кому довелося з ним спілкуватись, В.С.Михалевич залишився вченим світового масштабу, нашою загальнонаціональною гордістю. Президія НАН України заснувала положення про премію В.С.Михалевича «За видатні досягнення в галузі інформатики, теорії оптимізації і системного аналізу» (відділ інформатики НАНУ).

Летичевський
Олександр Адольфович

завідувач кафедри ТК  (1991–1994)
член-кореспондент АН УРСР,
доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державних премії
 УРСР і СРСР 

Народився 3 травня 1935 р. в м. Києві. В 1952 р. закінчив Київську СШ № 92 з срібною медаллю. У 1957 р. закінчив механіко-математичний ф-т Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка за фахом “математика”. З 1957 р.    працював в Інституті кібернетики НАН України у відділі теорії цифрових автоматів, а потім очолив  відділ рекурсивних обчислювальних машин (теперішній відділ алгебраїчних методів проектування обчислювальних систем).

У 1963 р. захистив кандидатську дисертацію під керівництвом академіка В. М. Глушкова “Деякі питання теорії скінченних автоматів”, в 1971 р. – докторську дисертацію “Еквівалентність автоматів і дискретних перетворювачів”. 

З 1964 р. – старший викладач, професор КДУ за сумісництвом. Розробив і викладає нормативні курси «Сучасні проблеми кібернетики» та «Сучасні проблеми інформатики». Звання професора отримав у 1982 р.

У 1990 р. обраний член-кореспондентом АН УРСР.

З 1991 до 1994 р. – завідувач кафедри теоретичної кібернетики за сумісництвом.

Підготував 10 докторів наук та 30 кандидатів наук.

Наукові  інтереси  досліджень: прикладна теорія алгоритмів, теоретичне програмування, теорія автоматів і мов, алгебричне й логічне програмування, паралельні обчислення, символьні і алгебраїчні обчислення. 

Лауреат Державних премій УРСР  (1993, 2003) і Державної премії СРСР (1968), премії імені В. М. Глушкова (1985).

Автор понад 200 наукових праць, в тому числі  10 монографій, серед яких: Автоматизация проектирования вычислительных машин. – К.: Наукова думка, 1975. – 230 с. (у співавторстві з Глушковим В.М., Ю.В.Капітоновою); Методы синтеза дискретных моделей биологических систем. – К.: Вища школа, 1983. – 263 с. (у співавторстві з В.М.Глушковим, А.Б.Годлевським); Математическая теория проектирования вычислительных систем. – М.:  Наука, 1988. – 295 с. (у співавторстві з Ю.В.Капітоновою).

Бєлов 
Юрій  Анатолієвич

завідувач кафедри ТК  з 1994 р.
доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державної премії
в галузі науки і техніки УРСР

Народився 31 жовтня 1946 р. в м. Берліні, Німеччина. В 1964 р. закінчив Київську СШ № 145.  У 1969 р. закінчив механіко-математичний ф-т Київського державного університету  ім. Т.Г. Шевченка по кафедрі обчислювальної математики. Там же в 1969–1973 рр. навчався в аспірантурі механіко-математичного ф-ту, після закінчення якої в 1974 р. під керівництвом доцента А.М.Антонова захистив кандидатську дисертацію “Розв’язання нелінійних крайових задач, які описують обтікання при інтенсивному вдуві газу” за спеціальністю “механіка рідини, газу і плазми”.

З 1971 до 1978 р. – асистент, старший викладач, доцент кафедри теорії програмування ф-ту кібернетики. Після навчання в  докторантурі в 1978–1981 рр. в 1982 р. захистив докторську дисертацію “Обчислювальний  эксперимент при аналізі та синтезі великих систем” за спеціальністю “обчислювальна математика”.

Нагороджений медаллю АН УРСР для молодих вчених у 1978 р.

З 1982 р. працює на посаді професора кафедри чисельних методів математичної фізики. Звання професора отримав в 1985 р. З 1994 р. і понині – завідувач кафедри теоретичної кібернетики. Розробив 2 нормативних курси і 12 спецкурсів. Читає спецкурси «Методи математичного моделювання вимірювально-обчислювальних систем», «Принципи побудови моделей».

Під його керівництвом захищено 8 кандидатських дисертацій.

Академік АН ВШ України, член-кореспондент Академії технологічних наук РФ.

Починаючи з 1984 р. науково-педагогічну діяльність в Київському університеті Бєлов Ю. А. поєднує з міжнародною, працюючи запрошеним професором в університетах ім. Гумбольта, м.Берлін(1984, Німеччина), Штутгартському (1989, Німеччина), Майнцському (1993, Німеччина), Іллінойському інституті технологій, м. Чікаго(1990, США), Кітакіушському та Кіотському інститутах технологій (1992, Японія), Віденському університеті (1994, 2006, Австрія), Московському держуніверситеті ім. М.В.Ломоносова (1996, 1998, 2000, 2002, 2004, Росія). Нагороджений вищою відзнакою землі Баден-Вюртенберг (м.Штутгарт, Німеччина).

Коло наукових інтересів: теорія вимірювальних, інформаційно-обчислювальних комплексів, математична фізика та обчислювальна математика, інформаційна та програмна підтримка керування та обміну фінансовими ресурсами і цінними паперами у банках, акціонерних товариствах, моделювання механізмів мислення.

Член редколегії наукового журналу “Электронное моделирование”.

Опублікував понад 200 наукових праць, в тому числі 7 навчальних посібників і 5 монографій. Автор і співавтор колективного п’ятитомника “Математичне забезпечення складного експерименту” (1982–1990), виданого кафедрою теоретичної кібернетики, учбового посібника «Інструментальні засоби програмування». – К.: Либідь, 1993. – 250 с.  (співавтори Чаленко П.Й., Проценко В.С.). Бєлов Ю.А. отримав Подяку Президента України і почесну медаль імені Ушинського Національної Академії педагогічних наук України

В різні роки на кафедрі ТК працювали  професори А.В. Анісімов, В.В. Анісімов, В.С. Донченко, доценти Є.О. Іванов, В.П. Шевченко.

Анісімов А.В., член-кореспондент НАН України, доктор фізик о-математичних  наук, професор, лауреат Державної премії України, премій НАН України імені В.М.Глушкова та С.О.Лебєдєва, зав. кафедрою математичної лінгвістики (1980-1985), засновник і зав. кафедрою математичної інформатики з 1985, декан факультету кібернетики.

1970-1973 – асистент кафедри ТК

1978-1980 – доцент кафедри ТК

Анісімов В.В., член-кореспондент НАН України, доктор фіз.-мат. наук.

З 2002 року директор статистичного науково-дослідницького відділу фармакологічної корпорації  “GlaxoSmithKline” (Велика Британія).

1969-1978 – асистент, ст. викладач, доцент, професор кафедри ТК

Донченко В.С., док. фіз.-мат. наук, професор.  Професор кафедри САТР. Очолював кафедру ПС в 1998 – 2001 рр..

1973-1978 – асистент кафедри ТК

Шевченко В.П., канд. фіз.-мат. наук, доцент. Доцент кафедри ІС, проректор з науково-педагогічної роботи КНУ.

1971-1990 – асистент, ст. викладач, доцент кафедри ТК

Іванов Є.О., канд. фіз.-мат. наук, доцент. Доцент кафедри ІС.

1976-1990 – інженер, асистент, доцент кафедри ТК